національні легенди, народні прикмети, прислів'я та приказки, байки
Легенда про табак і тютюн
Умерла якось-то чортова мати. Дуже по ній чорт бідкався, бо була душа несогірша. От і покликав багато людей на її погріб, щоби небіжці віддати останню честь. Запросив і попів. Ті заспівали "вічная пам'ять" і читали всякі чтенія над труною. Але найдужче смутило чорта те, що ніхто з покликаних не хотів за небіжкою плакати, а ще були й такі, що балакали:
— Добре тій старій чарівниці, що померла, менше буде лиха на світі, менше чортів виведеться.
Се старшого чорта аж по душі пекло, то він і думав, щоби то таке зробити, щоби ті люди розплакалися по його небіжці-матері. По погребі запросив чорт усіх погребових на гостину, щоби за грішну душу випили та дещо перекусили. Попи не хотіли йти, але люди пішли до чорта до хати. Чорт їх приймає, чим може: і горівкою, і калачами, і свининою. А наостатку натер повний макортет табаки, поставив на стіл перед гістьми та й каже:
— Людонькове, досі їв рот, а тепер най їсть ніс!
І давав їм табаку, щоби пчихали. Люди горнулися до макортета, а сльози течуть їм по лицях. Чорт утішається, бачучи, як люди плачуть по його матері.
Побачив се мудрий Соломон і задумався, що хитрий біс отак підійшов невинний нарід. Убрався в святочне шматтє, вичесав голову, надів чорну кучму та й гайда до пана бога. Розповів богові все, що накоїв чорт на землі, та й почав бога просити:
— Господи, треба дати людям тютюн і файки, щоби курили і спльовували по плачу за чортовою мамою.
— Добре,— мовив бог,— зроби, Соломоне, як кажеш.
Соломон зараз потім нав'язав собі цілий вінок тютюну і файок і кинув усе те на землю, до чортової хати. Почали люди курити і кождий, хто кілька разів пакнув, за кождим разом сплюнув та все каже:
— Тьфу на чортову маму!
Легендою називають усне народне оповідання про чудесну подію,
що сприймається як достовірне. Легенди дуже близькі до
переказів та казок, наприклад їх початкові формули — «було
це давно», «колись давно-давно», також фантастичний зміст,
але такий, що трактується як диво, творене незвичайними
людьми. На відміну від казкової фантастики у легендарну
вигадку вірили як у можливу. Фантастика і вимисел легенди
були тими чинниками, за допомогою яких неясне ставало
зрозумілим, неможливе – досяжним.
Ця категорія вміщує народні прикмети, що на основі
спостережень наших пращурів передбачають погоду, врожай,
дають підстави дізнатись, якими будуть весна, осінь,
літо, зима.
До неоціненних коштовностей українського фольклору
належать прислів'я та приказки — короткі влучні вислови.
Прислів'я та приказки є узагальненою пам'яттю народу,
висновками з життєвого досвіду, який дає право
формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику.
У своїй сумі прислів'я та приказки становлять начебто
звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному
житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт,
скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або
засуджують, — словом, повчають, бо за ними стоїть
авторитет поколінь нашого народу, чия невичерпна
талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум і
тепер продовжують примножувати і збагачувати духовну
спадщину, що громадилася віками.
Байки - це короткі оповідання, де головними персонажами
переважно є тварини, рослини, неживі предмети, явища
природи. Комізм і сатира — невід'ємні особливості байки.
Також байка повинна містити певний висновок, повчання -
так звану мораль.