національні легенди, народні прикмети, прислів'я та приказки, байки
22 березня — Сорок святих.
Якщо в цей день тепло, то стільки днів утримається гожа днина, а холодно -бути сорока морозам.
У цей день рахували лисих чоловіків у селі: скільки нарахують, стільки ще буде морозів.
Коли хмарно і мороз, то скоро буде тепло і можна сіяти.
Яка погода на Сорок святих, така буде й у Петрівку.
Дружно тане сніг - до активної повені й буйних трав.
На Сорок святих погода, то на гречку урода.
Якщо на Сорок святих буде мороз, і сніг розтане від сонця, то буде врожай на кавуни, а якщо морозу не буде, сніг розтане від туману, то кавунів не буде.
Легендою називають усне народне оповідання про чудесну подію,
що сприймається як достовірне. Легенди дуже близькі до
переказів та казок, наприклад їх початкові формули — «було
це давно», «колись давно-давно», також фантастичний зміст,
але такий, що трактується як диво, творене незвичайними
людьми. На відміну від казкової фантастики у легендарну
вигадку вірили як у можливу. Фантастика і вимисел легенди
були тими чинниками, за допомогою яких неясне ставало
зрозумілим, неможливе – досяжним.
Ця категорія вміщує народні прикмети, що на основі
спостережень наших пращурів передбачають погоду, врожай,
дають підстави дізнатись, якими будуть весна, осінь,
літо, зима.
До неоціненних коштовностей українського фольклору
належать прислів'я та приказки — короткі влучні вислови.
Прислів'я та приказки є узагальненою пам'яттю народу,
висновками з життєвого досвіду, який дає право
формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику.
У своїй сумі прислів'я та приказки становлять начебто
звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному
житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт,
скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або
засуджують, — словом, повчають, бо за ними стоїть
авторитет поколінь нашого народу, чия невичерпна
талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум і
тепер продовжують примножувати і збагачувати духовну
спадщину, що громадилася віками.
Байки - це короткі оповідання, де головними персонажами
переважно є тварини, рослини, неживі предмети, явища
природи. Комізм і сатира — невід'ємні особливості байки.
Також байка повинна містити певний висновок, повчання -
так звану мораль.